Профілактика грипу від лікаря Коморовського

Профілактика ГРВІ (профілактика грипу) - тема найактуальніша і дуже всіх хвилююча.

Головні принципи профілактики залишаються незмінними. У відповідності з цими принципами, здійснюючи профілактику ГРВІ, ми маємо можливість діяти у двох напрямках:

- Уникати зустрічі з вірусами (профілактика інфікування).

- Підвищувати стійкість організму до вірусів.

Розглянемо ці напрямки докладніше.

***

ПРОФІЛАКТИКА ІНФІКУВАННЯ

Джерело ГРВІ - люди. Чим менше людей, тим менше ГРВІ. Найнадійніший спосіб не хворіти - жити на хуторі в лісі, не вступаючи в контакт з цивілізацією. Це влаштовує не всіх. Тому ГРВІ хворіють всі.

Високовірогідне джерело ГРВІ - хворі люди. Свідомі або вимушені контакти з хворими на ГРВІ багаторазово підвищують ймовірність інфікування та захворювання.

Висновок очевидний: життя у суспільстві - це постійний і реальний ризик ГРВІ. Уникнути ГРВІ не можна, але можна зменшити ймовірність захворювання.

Таким чином, профілактика інфікування - це якась модель поведінки, і в основі цієї моделі - не тільки спеціальні медичні знання, але й самі звичайні логіка і здоровий глузд.

Ходити в школу - ризик ГРВІ.

Ходити в школу, займатися танцями і співати в хорі - помітно більший ризик ГРВІ.

У розпал зими сходити в цирк - реальний ризик ГРВІ.

Новорічна ялинка з Дідом Морозом та роздачею подарунків, черга до каси в супермаркеті, переповнений автобус - все це зустрічі з людьми. Кожна зустріч - ризик ГРВІ.

Все описане зовсім не означає, що не можна займатися танцями, ходити в цирк і їздити на автобусі. Просто треба чітко розуміти: чим активніше спосіб життя, чим більше зустрічей і контактів - тим вище вірогідність хвороби.

Піддавати дитину ризику чи ні - в індивідуальному порядку вирішує конкретна сім'я. Алгоритм рішення - оцінка плюсів і мінусів. Якщо розплата за мандрівку до цирку - це покашлювання, триденні шмарклі й сольові краплі в ніс - така ціна цілком прийнятна. Але якщо в навантаження до подарунка від Діда Мороза дитина отримує високу температуру, бронхіт, купу ліків і двотижневе негуляння - так дорогий подарунок виходить ...

Батьки краще кого б то не було знають здібності своєї дитини. Якщо хвороби рідкісні і легкі, так обмежень немає в принципі. Але після двох бронхітів і однієї пневмонії восени цілком можна обійтися без цирку взимку.

У той же час є цілком певні варіанти дій, коли ризик можна зменшити або навіть повністю запобігти.

До дитячого садка одна зупинка на автобусі. Можливо, варто встати на п'ятнадцять хвилин раніше і цю зупинку пройти пішки? Питання риторичне, а плюси очевидні - уникнемо зустрічі з попутниками в автобусі, заощадимо гроші за проїзд, та ще й подихаємо свіжим повітрям!

Мама, тато і Міша вийшли ввечері прогулятися. Мета прогулянки - поповнення продуктових запасів в найближчому супермаркеті. Ні від тата, ні від Мишка в самому супермаркеті ніякого толку немає. І вони цілком можуть побігати-погратися, поки мама буде робити покупки. Користь потрійна: ніхто не стоїть у мами над душею, ніхто поруч з Мишею не кашляє і не шморгає носом, плюс дитина має можливість побігати додаткові півгодини, нагуляти собі апетит і поліпшити нічний сон.

Діти хворіють на ГРВІ частіше, ніж дорослі. Знайти вірус, контактуючи з дітьми, набагато легше, ніж спілкуючись з дорослими. Ризик заразитися ГРВІ в ляльковому театрі або на дитячому дні народження вища, ніж у звичайному театрі чи на бабусиному ювілеї.

Чим більше дітей - тим більше ризик. У дитячому садку № 1 у Настусі буде 10 одногрупників, а в дитячому садку № 2 - 20. Зрозуміло, де ризик менший. І не дивно, що перший варіант в два рази дорожче другого.

Читачам важливо усвідомити, що, наводячи ці приклади, автор зовсім не нав'язує вашій сім'ї модель поведінки. Просто дуже часто ми над всім цим не замислюємося і не розуміємо, що ступенем ризику цілком можна управляти.

Тому все, про що ми зараз говоримо, - це не припис, не інструкція, не настійна вимога. Це всього-навсього інформація до роздумів.

Окремий пункт, про який варто поміркувати, - контакти з хворими. Ще раз повторимо: люди - ризик, хворі люди - особливий ризик. Тільки особлива потреба має змусити вас в розпал епідемії грипу відправитися в поліклініку. І здоровому Васі зовсім не обов'язково провідувати хвору на грип бабусю.

Ви приводите Настуню в дитячий сад. А там з десяти одногрупників п'ятеро - з нежиттю. Це зовсім не означає, що завтра у Настусі обов'язково буде нежить. І не означає, що в такий дитячий садок дитину не треба водити. Але ступінь ризику ви зможете оцінити напевно. А оцінивши, зрозумієте, що, по-перше, ймовірність захворіти наближається до 100%, а по-друге, цей дитячий садок явно не варто заплачених за нього грошей.

Загалом, ми поступово приходимо до висновку: обмеження контактів з людьми (дітьми) взагалі і з хворими людьми (дітьми) зокрема - це чудовий, дуже ефективний, але насилу реалізований метод профілактики ГРВІ.

Отже, хочемо ми того чи не хочемо, але контактувати з безліччю людей доводиться постійно.

Що ж робити?

Скористатися ще одним варіантом профілактики - впливати на шляхи передачі респіраторних вірусів, на безпосередній механізм зараження.

У відношенні кожного способу розповсюдження ГРВІ можна назвати цілком конкретні профілактичні заходи. Тому давайте розглянемо їх детальніше.

Попередньо зауважимо, що всі способи профілактики інфікування можна аналізувати в двох напрямках:

- Дії хворих, щоб не заражати здорових.

- Дії здорових, щоб не заражатися від хворих (дійсно хворих, можливо, хворих, здорових носіїв вірусів).

Є, мабуть, ще й третій напрямок - дії держави (начальства), щоб хворі не заражали здорових - проведення карантинних заходів: закриття шкіл, заборону на масові збори і т. п. Реалізація даного шляху не підвладна читачам цієї книги, тому говорити тут, власне, не про що - все і зрозуміло, і очевидно.

Повітряно-крапельний шлях інфікування

Стосовно до дітей «дії хворого» - це, як правило, дії батьків хворого.

Хворий ГРВІ повинен хворіти вдома!

Це очевидне правило, яке постійно порушується. Порушується завжди і скрізь - і дорослими і дітьми у всіх країнах світу. Сопливі діти йдуть у дитячий садок (не з ким залишитися вдома) і в школу (сьогодні контрольна з математики). Чхати, мама йде на роботу. Вона не може не піти, тому що працює начальником і у неї сьогодні прийом відвідувачів. Кашляющий тато їде у відрядження ... Навіть наш дільничний педіатр Ганна Миколаївна бігає по домівках із закладеним носом. А що робити, якщо більше бігати нікому?

Що ще повинен хворий? Прикривати рот і ніс хусткою при кашлі, чханні і сяканні, намагатися не кричати, не бризкати слиною, не обніматися й не цілуватися - всі ці рекомендації, здавалося б, настільки загальновідомі, доступні й очевидні, що не потребують докладних обгрунтуваннях.

Інше питання в тому, що змусити людей в масовому порядку робити належне - практично не реально. Все, що ми можемо, - з дитинства утлумачувати нашим дітям відповіді на очевидні запитання про те, що таке добре і що таке погано. І нехай в список хорошого-поганого входять не тільки глобальні «не убий», «не вкради», «не бреши», «возлюби ...», а й приватні, примітивно-практичні «посидь вдома», «не забудь хустку», «прикрий рот»,«не кричи»,«дихай в сторону»,«одягни маску»...

До речі, про «одягни маску». Марлеві, ватно-марлеві, а також сучасні одноразові маски з нетканих матеріалів - один з найпоширеніших способів профілактики ГРВІ. У сезон ГРВІ в лікарнях вводиться т. н. «масковий режим»: медичний персонал ходить в масках, без масок відвідувачів не пропускають, вивішуються графіки - коли маски треба міняти.

Таким чином, головне завдання маски - затримати ці краплі і хоч якоюсь мірою обмежити потрапляння вірусу в навколишнє середовище.

Очевидно, що маска нічого не може змінити принципово, хворий продовжує дихати, а самого звичайного дихання цілком достатньо для того, щоб повітря, що містить віруси і видихається однією людиною, ставало повітрям для іншої людини.

Крім того, маска дуже швидко просочується мокротою і фактично стає резервуаром вірусів. Тому маски рекомендують інтенсивно пропрасовувати праскою і міняти не рідше, ніж через 4 години.

Вірогідність захворіти при контакті з вірусом багато в чому пов'язана з двома найважливішими параметрами:

- Концентрація вірусу в повітрі.

- Активність вірусів.

Обидва цих параметра найпринциповішим чином пов'язані з характеристиками повітря, яким ми дихаємо.

Основний, прикладний, практичний висновок з цього положення полягає в тому, що ймовірність інфікування найтіснішим чином пов'язана з інтенсивністю повітрообміну в приміщенні. Чим інтенсивніше повітрообмін, тим менше концентрація вірусів в повітрі, тим менше вірогідність інфікування.

Саме з цим багато в чому пов'язаний той факт, що сезон ГРВІ закінчується тоді, коли у всіх будинках відкриваються вікна і кватирки.

Високу концентрацію вірусу в повітрі можна створити виключно в приміщеннях. На свіжому повітрі це практично нереально, тому заразитися під час прогулянки можна лише цілуючись-обіймаючись з хворим.

Чому в погану погоду більше дітей хворіють на ГРВІ? Зовсім не тому, що вітер, дощ і холодно! Просто в погану погоду діти менше гуляють і більше спілкуються із собі подібними саме в приміщеннях!

Рекомендації щодо практичної реалізації головного епідеміологічного принципу профілактики ГРВІ.

· Часте і регулярне провітрювання приміщень як спосіб профілактики - ефективніше всіх масок і всіх ліків разом узятих.

· Провітрювати бажано тоді, коли всі здорові, і обов'язково - коли хоч хтось у домі хворий.

· Чим більше дітей у приміщенні - тим частіше й інтенсивніше його треба провітрювати.

· Елементарні і очевидні дії в дитячих установах: вийшли на прогулянку - провітрюємо приміщення дитячого садка, продзвенів шкільний дзвінок - все швиденько вийшли в коридор і провітрили приміщення класу.

Ще один спосіб зменшення концентрації вірусу в житлових приміщеннях - це обробка повітря за допомогою впливу на нього, наприклад, згубними для вірусів ультрафіолетовим промінням (кварцування і т. п.).

На жаль, ефективність цих процедур невисока. Можна вбити вірус у повітрі, але джерелом і резервуаром інфекції залишається хвора людина.