Клептоманія: що ми знаємо про це?

 Чоловік королеви Марго Генріх IV, за свідченням сучасників, обожнював непомітно поцупити в гостях якусь дрібницю, а при нагоді повернути пропажу господареві, посміявшись над його необачністю. Типова поведінка! Клептомани - отакі шляхетні розбійники: їм притаманні безкорисливість, безстрашність, любов до ризику, підвищена совісність. Вони потім себе їдять за кожну крадіжку, але не можуть впоратися з тягою що-небудь поцупити.

Навіть дорога річ не має для клептомана матеріальної цінності - він не збирається продавати або носити її. А от зберігати і розглядати буде із задоволенням, згадуючи про блаженство, випробуваний в момент присвоєння чужого.

Таким ось чином клептоман знімає стрес, позбавляється від внутрішньої напруги, а тому вчиняє повторні крадіжки з прогнозованою регулярністю.

Співробітники ГНЦ соціальної та судової психіатрії імені В. П. Сербського згадують пацієнта, який за радянських часів щомісяця відвідував чоловічий відділ ГУМу, приміряв костюм, поверх надягав власні штани і піджак і залишав магазин. За рік він вкрав 12 костюмів, всі лежали у нього вдома в цілості й схоронності. Інший хворий колекціонував хутряні шапки. Оперативники, які прийшли з обшуком, дивувалися: "Міг би загнати за півціни, накупити собі всякої всячини". А клептоман образився: "Навіщо продавати, у мене ж хороша зарплата".

 

ШЕРШЕ ЛЯ ФАМ

 

У ході масштабного дослідження канадські вчені склали психологічний портрет середньостатистичного клептомана.
Це 36-річна жінка, що здійснює крадіжки протягом 16 років. Вона завжди краде в самоті - головним чином предмети, не потрібні їй особисто і ті, що не представляють матеріальної цінності. Бідолаха з усіх сил чинить опір спонтанним поривам вкрасти що-небудь, але не може впоратися з собою.

Перед тим як поцупити штучку, вона відчуває нервове напруження (фахівці радять знімати його за допомогою сексу, бігу підтюпцем або занять у фітнес-клубі) або стан передчуття чогось дуже радісного і значного, а коли злодійство сходить з рук, відчуває величезне полегшення .

Навіть найпалкіші клептоманки не ходять на справу кожен день - занадто велике навантаження на психіку. Вкравши, вони якийсь час живуть на залишковому кайфі, як наркомани на дозі.

Клептоманів (а це приблизно 5% магазинних злодіїв) відрізняють низька самооцінка, почуття самотності та підсвідоме бажання відплати. Тому-то їх і називають чесними злодіями. Вони законослухняні громадяни, але не красти не можуть.

Вихід - сеанси психотерапії, а також стабілізація ендокринного фону: гормональна буря в крові призводить до загострення захворювання.

УНІВЕРСАЛЬНІ ЛІКИ

 

Американські вчені запропонували лікувати клептоманів препаратами, що застосовуються для лікування алкоголізму. Адже симптоми цих станів дуже схожі. Подібно алкоголікам, патологічні злодії відчувають гостре почуття провини і каяття, впадають у депресію і нерідко роблять спроби самогубства. Відповідні ліки заспокоюють, розслаблюють, підвищують настрій і блокують почуття задоволення від крадіжки, що зароджується в підкіркових структурах головного мозку. 8 учасників експерименту підтвердили, що на тлі проведеної терапії їм вдалося тримати під контролем нездорові пориви.